Публикации с тегом #емоціїсором (1)

В даної статті я маю бажання поговорити про емоції, а конкретніше сором. Як отримувати користь від даної ємоції! 

Для обговорення спочатку розділим сором на природній та токсичний(тобто неприродній).   Саме в цих двох вимірах досліджувати емоції цікавіше, бо природні сприяють розвитку особистості, а токсичні- отруюють життя.

Всі прояви емоційного життя мають природні функції, тобто сприяють розвитку, дають енергію та роблять наше життя  цікавим, насиченим, різностороннім. Як саме сприяє   розвитку сором? Природа даної емоції, в вихованні, тобто вона не є вродженою, як наприклад відраза (отвращение- рос.) , а  є набутою. Функція її  в підтримці взаємозв‘язків з соціумом,  оточенням. Для корегування прийнятих в даному середовищі норм, правил. Наприклад, якщо хтось порушує їх,  то оточуючі реагують, сприяють виникненню емоції сорому у «порушника». В свою чергу, якщо ці відносини та стосунки важливі, цінні, то останній прислухається і корегує свою поведінку. В результаті стосунки міцнішають, та й взаєморозуміння також.

Норми та правила різняться в різних общинах, але в нашому наприклад є негласні, такі як вікові, ієрархічні, інтимні. Ми намагаємось при зверненні до незнайомої людини вживати слово «Ви», наприклад. Не вітаються, навіть караються законом у деяких випадках, інтимні стосунки з великою віковою різницею. Значимість сорому дуже і дуже важлива як в індивідуальному так і суспільному плані.

Тоді коли сором стосується того за що людина не відповідає,  він  стає неприроднім, токсичним. Наприклад людина соромиться свого віку, статі, зросту, родичів, батьків, дітей, національності. Це ті факти, які не можливо змінити, вони є даністю. Що можна з ними зробити,  це лише прийняти, як кажуть. Сором у даному випадку не принесе ніякої користі, бо його енергія не зможе змінити ситуацію. Хоча деякі люди намагаються змінити своїх дітей, батьків, зріст, вагу та навіть стать, що має дуже малий коефіцієнт корисної дії (на мій погляд).

Другий приклад токсичності сорому, стосується не усвідомлення його наявності у себе. Наприклад, я соромлю подумки муніципальних перевізників, за бруд, запізнення, поламаний транспорт, але ніяк це не виражаю, просто мовчки соромлю, дивлюсь косяком в бік жовтих  маршруток. В результаті маю енергію, яка мов хмаринка шукає собі місце для вираження. Можливо я маю переконання що соромити людей неправильно, та просто собі мовчки стримуюсь. Тоді енергія знаходить вираження у вигляді того що не я соромлю, а мене, за тещо їжу в маршрутках і не маю свого авто. Автовласники стають фігурами на яких спочиває мій сором по відношенню до мене. Як в приказці, якщо не я то мене. Або ж я тоді сам себе починаю соромити за користування маршрутками. 

У випадку токсичного сорому, він не несе ніякої користі, навпаки затримує розвиток особистості. Як обходитись з токсичним соромом- відповідь соромити. Так, може це досить провокативна рекомендація, та є декілька прийнятних варіантів, як на мене. Мені подобається ідея з флешмобом «Герой парковки», принаймі це дає зрозуміти що мені не подобається, заважає така поведінка. Є приклад дипломатії, де сором намагаються викликати  санкціями, заборонами, штрафами, коли поведінка опонента протирічить нормам. Також люди влаштовують акції, пікети для того щоб виразити своє невдоволення, та грубо кажучи засоромити.

Тобто ми приходим до усвідомлення  відповідальності за свої емоції, про важливість їх знання, вираження, а отже за особисте  психологічне навчання. Є люди, які займаються саме вивченню емоцій, тобто психологією. Якщо вам сподобалась моя стаття, запрошую на консультації, очні, в скайпі. Буду радий підтримати ваш інтерес до свого життя!