X

Синдром вивченої безпорадності

Синдром вивченої безпорадності
"Я не можу", - часто говорите ви собі або чуєте, як цю фразу промовляє хтось із ваших знайомих, іноді дивуєтесь. А насправді, і дійсно не можете. Не тому що лінь або страшно. Просто "знаєте", що будь-які ваші спроби нічого не змінять. Краще не стане.
Сьогодні розровім вам про синдром вивченої безпорадності. Його вперше описав американський психолог Мартін Селігман. Був проведений експеримент із собаками, яких спочатку били струмом, не даючи можливості цього уникнути. А потім переводили в іншу клітку, де можна було знайти вихід. Але тварини навіть не намагалися щось зробити, лежали, терпіли і чекали наступних ударів струмом.

Так і люди. Якщо ви робите, робите, а результату немає, виникає відчуття, що все марно. Немає сенсу пробувати, все одно нічого не вийде. Це не в моїх силах, я ні на що не можу вплинути. Люди здаються, коли розуміють, що вибору немає. Я ніяк не контролюю ситуацію. І у дитячому віці ми дійсно її не контролювали, від нас нічого не залежало, нашу думку не запитували і не враховували, що не скажеш про дорослу людину, яка може самостійно приймати рішення.
Часто така безпорадність формується ще в дитинстві. Коли дитину постійно критикують, принижують, порівнюють з іншими. Або, навпаки, не дають самостійності, надмірно опікують, все роблять за дитину. Якщо дорослі поруч не вміють справлятися з життєвими труднощами, на жаль, цьому не може навчитися і дитина, їй немає з кого брати приклад. Досить часто у дорослому віці ми підсвідомо у деяких ситуаціях копіюємо поведінку своїх батьків, або ту поведінку, яка була обрана в дитинстві, як можливість отримати любов, бути прийнятою, зручною, хорошою і знову ж таки несвідомо перетягуємо її у доросле життя.
Вивчена безпорадність впливає на формування особистісних якостей - негативне мислення, низька самооцінка, апатія, пасивність, депресія, постійне відчуття провини, емоційна нестійкість.
Допомогти собі можна рухаючись маленькими кроками, розвернутись одразу на 180 градусів і впевнено крокувати абсолютно в інший бік і іншою ходою не вийте. Коли роками живеш за одними і тими ж правилами, будь-яке втручання виявиться болючим і не комфортним. А ще новий досвід треба досліджувати. Як вам з ним? Подобаєтьсяя чи ні?
Винагороджуйте себе за кожний правильний крок, згадуйте частіше свої успіхи, прийміть свої помилки і зробіть з них висновки, шукайте плюси у всьому, що відбувається.
Не тягніть за собою негатив з минулого, не ототожнюйте себе з ним. Частіше повторюйте собі фразу:" Ти - не твоє минуле!" Розмовляйте з собою лагідно, так, як би з вами розмовляли люблячі батьки.
Вихід є, шукайте його, а не чекайте слухняно наступного удару струмом. І бережіть себе
показать предыдущие комментарии
Нравится: {{comment.likes.length}}
ответить скрыть

Вы можете отредактировать комментарий:

СОХРАНИТЬ ИЗМЕНЕНИЯ ОТМЕНИТЬ
ОТПРАВИТЬ
Нравится: {{com.likes.length}}
ответить скрыть

Вы можете отредактировать комментарий:

СОХРАНИТЬ ИЗМЕНЕНИЯ ОТМЕНИТЬ
ОТПРАВИТЬ
ОТПРАВИТЬ
ЗАГРУЗИТЬ ФАЙЛ ДОБАВИТЬ ССЫЛКУ ДОБАВИТЬ
Чтобы написать комментарий, войдите на сайт под своим именем