X

Поряд з "свіжою" втратою

 Поряд з
      Спілкувалась з парою,де у чоловіка протягом місяця померли тато і мама.Відчуття жалю до цього мужчини наштовхнули мене на цей допис.Він-середніх літ,бездітний,емоційно прив'язаний до батьків,яких,нажаль,обох вже немає.Була видна його потреба пожалітись,поділитись переживаннями.Але дружина,з найкращих побажань (не маю сумніву),присікала кожну спробу чоловіка: «Не треба!», «Не розстроюйся!», «Треба триматись в руках!». 
Хочеться мені з власного і професійного досвіду написати «інструкцію» обходження з людиною,що проживає втрату. Кожен з нас унікальний,але є спільні реперні точки.           
 З тлумачного словника:Втрата-це:1) Дія,подія,ситуація внаслідок якої хтось лишається без кого-, чого-небудь, втрачає когось, щось. || Чия-небудь смерть, загибель, яка є відчутною, болючою для когось.2) Той (те), хто (що) втрачений (втрачене); що-небудь загублене, вкрадене, розбите і т. ін.  
 
   Втрати бувають різними:смерть,розлучення,втрата можливостей,стосунків,здоров' я,особистісних якостей,свободи,статусу,бізнесу,тощо.Будь-яка втрата приводить до кризи,де криза-це період,коли треба/хочеться щось перебудовувати,реконструювати .В силу нашого ресурсу,підтримки від оточення,лабільності чи регідності,або долаємо її успішно,або травмуємось.Та про це іншим разом.
    Після втрати відбувається
шок
-перша фаза в періодизації втрат.В цей період людина самостійно не завжди може обслуговувати вітальні потреби:забуває про їжу,пиття,сон,порушується сприйняття часу, простору,температур…Емоції і почуття заморожуються,їх нема.В такий спосіб природа дбає про збереження людини в травматичній ситуації.
  В цей момент потрібен поряд той,хто буде виконувати функції мами:дбати про їжу і пиття,накрити,нагадати одягнутись,перевести дорогу…Взяти відповідальність на себе за побут і вирішення питань першої необхідності.
  Другою фазою є
злість і безсилля
.
В той період проживаючому втрату життєвонеобхідна особа,яка може без образ і агресії у відповідь приймати його злість.Це почуття має різний вигляд:від нападів гніву до замикання в собі,неможливість розімкнути щелепи від стримування. В ці моменти важлива підтримка виходу,виділення агресії,розрядка.Це може бути спорт за компанію,фізична робота,боксування груші,биття подушками,секс...Необхідним є прийняття,воно дає зелене світло бути різним,можливість проявлятись найнепригляднішими сторонами ідентичності.В контексті агресії це мега-важливо,бо у багатьох сім'ях вона табуйована,проявляти її незвично,страшно,часом-непереносимо.
    Іноді агресія набуває певної форми,неприйнятної для втрати,жалоби.Наприклад,у мене,після втрати сина ,вона виділялась з співом;мій клієнт, проживаючи смерть батька,бігав по дискотеках у пошуку диких танців.Важливо,аби ніхто значимий не моралізував,а прийняв і підтримав.
    Варто приглядати за автоагресією:поведінкою,способом життя.
    Другим полюсом качелі цієї фази є безсилля.Прийняти його у собі більшості людей дуже важко.Ми навчені діяти,робити,досягати,а бути безпорадними, безсилими, неспроможними когось/щось повернути,відлежуватись і дивитись пустими очима в стелю нам важко,а спостерігати за цим-тривожно.
    В цей період люди часто потрапляють в лікарні.Через низку непрожитих,соматизованих почуттів з'являються тілесні болячки.І коли страждає тіло,душевний біль трішки вщухає.За вуаллю хвороби ховається безсилля.
    Іноді коливання від агресії до безсилля відбуваються по кілька разів на день і тому,хто поряд,важко розуміти:щойно лежав пляцком,а вже ричить як звір.Головне в тому всьому не приймати нічого на свою адресу.Так відбувається природній процес.А якщо людина стримується,пакує переживання по закутках душі-затягається тривалість проживання,відпускання.
     Коли проблискує наступна фаза-
горювання-особі
 важливо мати з ким проживати цілий калейдоскоп почуттів:біль,провину,сором,розчарування,вдячність,любов,ніжність,відчай…Доречно допомогти розділити почуття відповідальності.Приклад:син не винен у смерті батька,бо є хвороба,медики,доля,Бог.В ті моменти варто робити акцент на ментальні,логічні нюанси,бо в душі й так сумбур.
     Проживаючому втрату важливо говорити про неї.Спочатку це може бути «холодний»,беземоційний фактаж,потім з'являються дрібні штрихи глобальної ситуакції,згодом- емоції,почуття,проживання.І навіть якщо ви х+n-ий раз свідок цього-не спішіть зупиняти! Хтось з філософів писав: «Щоб прожити горе,про нього треба розповісти сотні людей!». Як на мене,ключовим є слово «людей».Важливий фіт-бек слухача:мовчки,поглядом,мімікою,дотиком,словом,сльозою;цінна участь іншого,бодай миттєва,у проживанні горя.  
   Тому,хто поряд,треба багато ресурсу,як і терапевту,який працює з втратою.
   Якщо втрата є сімейною,спільною для групи людей,важливим є діалог і сміливість.Сміливість ділитись актуальними переживаннями ,що з ким відбувається,говорити про себе,про втрату,про життя після неї.
                             
 
Чтобы написать комментарий, войдите на сайт под своим именем